Синус-ліфтинг

Sinus lift - з лат. Sinus - порожнина, lift - піднімати. Це операція для збільшення об’єму кісткової тканини на верхній щелепі в задніх її відділах, з метою подальшого проведення імплантації в цій ділянці. Є декілька варіантів проведення такої операції - це вертикальний (закритий) та горизонтальний (відкритий) синус ліфтинг (далі СЛ). Для кожного з них є свої показання до проведення, які визначає лікар на прийомі при проведенні обстеження пацієнта та плануванні роботи.

Закритий синус-ліфтинг - це підняття гайморової пазухи через підготовлене місце для встановлення імплантату. Проводиться у випадках, коли є необхідність незначного підняття дна гайморової пазухи, здебільшого ця висота не перевищує діаметр імплантату, який планується встановити. Такий варіант є менш травматичний і дозволяє виконати всі маніпуляції в один прийом.

Відкритий синус-ліфтинг - це підняття дна гайморової пазухи через спеціально створене вікно збоку на яснах, в місці де відсутній зуб. Такий варіант проведення(!) є більш широким, що дозволяє провести нарощування кістки в значно більшому об’ємі. Водночас є більш травматичним.

Так. Можна, але не завжди. Якщо є достатній об’єм власної кістки для фіксації імплантату, в цьому випадку можна поєднати дві операції в одну. Це, безперечно є перевагою, оскільки ми уникаємо додаткового післяопераційного періоду, та скорочуємо терміни лікування. Умовно вважаємо, що достатній об’єм кістки - це 5 мм. У випадку якщо таких умов немає, то краще розділити ці маніпуляції на дві окремі, з метою досягнення гарного результату.

Операцію СЛ можна проводити, якщо немає протипоказань, таких як:

• гайморит (гострий або хронічний)
• наявність стороннього тіла в гайморовій пазусі
• загально-соматичні захворювання (цукровий діабет - декомпенсована форма, гормональні порушення, онкологічні та аутоімунні захворювання та ін)
• променева чи хіміотерапія в період проведення та 6 міс після закінчення курсу
• вагітність чи грудне вигодовування

Синус-ліфтинг проводиться під місцевим знеболенням (як для видалення зуба). В місці відсутнього зуба, створюється доступ до гайморової пазухи. Відшаровується слизова оболонка. Вноситься кістковий матеріал. Накладаються шви. Обов’язковим є прийом лікарських препаратів. Це антибіотики, протизапальні, антигістамінні та пробіотики. Післяопераційний період триває 5-7 днів. Якщо СЛ є досить об’ємним, то подальша імплантація планується через 6-8 місяців. У випадку одночасної імплантації через півроку можна проводити виготовлення коронки з опорою на імплант.